Nynorskordboka
interpolere
interpolera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å interpoleraå interpolere | interpolerer | interpolerte | har interpolert | interpoler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| interpolert + іменник | interpolert + іменник | den/det interpolerte + іменник | interpolerte + іменник | interpolerande |
Походження
frå latin , opphavleg interpolare ‘stase opp, friske opp, forfalske’Значення та вживання
- skyte inn ord, setningar eller heile stykke i ein tekst
- i matematikk: slutte frå kjende funksjonsverdiar til mellomliggjande verdiar