Nynorskordboka
insinuere
insinuera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å insinueraå insinuere | insinuerer | insinuerte | har insinuert | insinuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| insinuert + іменник | insinuert + іменник | den/det insinuerte + іменник | insinuerte + іменник | insinuerande |
Походження
av latin insinuare ‘la trengje inn’, av in- og sinus ‘bryst, fald’Значення та вживання
kome med dulde skuldingar om
Приклад
- dei insinuerte at ho hadde fuska til eksamen