Nynorskordboka
auskultere
auskultera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å auskulteraå auskultere | auskulterer | auskulterte | har auskultert | auskulter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| auskultert + іменник | auskultert + іменник | den/det auskulterte + іменник | auskulterte + іменник | auskulterande |
Вимова
æuskulteˊreПоходження
av latin auscultare ‘lytte’Значення та вживання
undersøkje pasient ved å lytte på hjarte og lunger