Nynorskordboka
grunne 3
grunna
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å grunnaå grunne | grunnar | grunna | har grunna | grunn!grunna!grunne! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| grunna + іменник | grunna + іменник | den/det grunna + іменник | grunna + іменник | grunnande |
Походження
av grunn (2Значення та вживання
- bli grunn eller grunnare
Приклад
- her grunnar sjøen
- gjere grunn
Приклад
- elvemunningen har grunna opp fjorden og skapt eit delta