Nynorskordboka
forgripe
forgripa
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forgripaå forgripe | forgrip | forgreip | har forgripe | forgrip! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forgripen + іменник | forgripe + іменник | den/det forgripne + іменник | forgripne + іменник | forgripande |
Походження
frå lågtysk ‘gripe feil’Фіксовані вирази
- forgripe seggjere noko ulovleg
- forgripe seg påøve vald mot, særleg seksuelt;
eigne til seg ulovleg- ein vaksen mann har forgripe seg på ei jente