Nynorskordboka
forgje, forgjeve, forgi
forgjeva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forgi | forgir | forgav | har forgitt | forgi! |
| å forgje | forgjev | har forgjeve | forgje! | |
| å forgjevaå forgjeve | forgjev! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forgitt + іменник | forgitt + іменник | den/det forgitte + іменник | forgitte + іменник | forgivande |
| forgjeven + іменник | forgjeve + іменник | den/det forgjevne + іменник | forgjevne + іменник | forgjevande |
Походження
frå lågtyskЗначення та вживання
- gje (ein) for mykje (mat) så ein blir lei eller tek skade
Фіксовані вирази
- forgje seg pålove dyrt og heilagt