Nynorskordboka
forankre
forankra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forankraå forankre | forankrar | forankra | har forankra | forankr!forankra!forankre! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forankra + іменник | forankra + іменник | den/det forankra + іменник | forankra + іменник | forankrande |
Походження
frå tysk; av for- (2 og anker (1Значення та вживання
- feste med anker (1, 1)
Приклад
- forankre ein båt
- binde saman med bolt eller jernkonstruksjon
Приклад
- forankre ein vegg
- i overført tyding: gje rotfeste (1;
Приклад
- forankre avgjerder i folket;
- vere forankra i tradisjonen