Nynorskordboka
utkommandere
utkommandera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utkommanderaå utkommandere | utkommanderer | utkommanderte | har utkommandert | utkommander! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utkommandert + іменник | utkommandert + іменник | den/det utkommanderte + іменник | utkommanderte + іменник | utkommanderande |
Значення та вживання
kalle til dømes militære eller politifolk til teneste;
kommandere ut
Приклад
- dei vart utkommanderte til militærteneste;
- dei var utkommanderte for å slåst
- brukt som adjektiv:
- utkommanderte soldatar