Nynorskordboka
fråfalle
fråfalla
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fråfallaå fråfalle | fråfell | fråfall | har fråfalle | fråfall! |
| har fråfalli | fråfall! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fråfallen + іменник | fråfalle + іменник | den/det fråfalne + іменник | fråfalne + іменник | fråfallande | |
| fråfalli + іменник | fråfalli + іменник | fråfalne + іменник | fråfallande | ||
Значення та вживання
avstå frå, gje avkall på, gje opp
Приклад
- politiet har formelt fråfalle siktinga