Nynorskordboka
avleggje, avlegge
avleggja, avlegga
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avleggaå avlegge | avlegg | avla | har avlagt | avlegg! |
| å avleggjaå avleggje |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avlagd + іменник | avlagt + іменник | den/det avlagde + іменник | avlagde + іменник | avleggande |
| avleggjande | ||||
Походження
opphavleg ‘leggje frå seg’Значення та вживання
Приклад
- avleggje eid;
- avleggje ein positiv dopingprøve
- gå opp til ein prøve eller eksamen
Приклад
- dei avla eksamen i vår