Nynorskordboka
digge
digga
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å diggaå digge | diggar | digga | har digga | digg!digga!digge! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| digga + іменник | digga + іменник | den/det digga + іменник | digga + іменник | diggande |
Походження
truleg gjennom svensk; frå engelsk slang dig ‘setje seg inn i; setje pris på’Значення та вживання
like særs godt;
setje stor pris på
Приклад
- digge å stå på scena;
- ho digga musikken