Nynorskordboka
desavuere
desavuera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å desavueraå desavuere | desavuerer | desavuerte | har desavuert | desavuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| desavuert + іменник | desavuert + іменник | den/det desavuerte + іменник | desavuerte + іменник | desavuerande |
Вимова
desavueˊreПоходження
av fransk dés- og avouer ‘vere ved, godkjenne’Значення та вживання
Приклад
- desavuere eit vedtak