Nynorskordboka
innvilge
innvilga
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å innvilgaå innvilge | innvilgar | innvilga | har innvilga | innvilg!innvilga!innvilge! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| innvilga + іменник | innvilga + іменник | den/det innvilga + іменник | innvilga + іменник | innvilgande |
Походження
frå tyskЗначення та вживання
gå med på;
samtykkje i noko det er søkt om
Приклад
- innvilge ein søknad;
- banken innvilga lånet;
- få innvilga permisjon