Nynorskordboka
bebreide
bebreida
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bebreidaå bebreide | bebreidar | bebreida | har bebreida | bebreid!bebreida!bebreide! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bebreida + іменник | bebreida + іменник | den/det bebreida + іменник | bebreida + іменник | bebreidande |
Вимова
bebræiˊdeПоходження
frå bokmål; etterleddet opphavleg av norrønt bregða ‘bebreide’Значення та вживання
leggje skuld på;
Приклад
- bebreide seg sjølv