Nynorskordboka
erverve
erverva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ervervaå erverve | ervervar | erverva | har erverva | erverv!erverva!erverve! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erverva + іменник | erverva + іменник | den/det erverva + іменник | erverva + іменник | ervervande |
Походження
av tysk erwerbenЗначення та вживання
- skaffe, tileigne, opparbeide;
Приклад
- målet er å erverve seg meir kunnskap om situasjonen;
- erverve grunn frå tomtene til naboane
- brukt som adjektiv: som ikkje er medfødd
Приклад
- erverva sjukdomar;
- ein erverva eigenskap