Bokmålsordboka
detasjere 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å detasjere | detasjerer | detasjerte | har detasjert | detasjer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| detasjert + іменник | detasjert + іменник | den/det detasjerte + іменник | detasjerte + іменник | detasjerende |
Походження
fra fransk ‘løsgjøre’; jamfør attachereЗначення та вживання
skille ut et detasjement fra hovedstyrken