Bokmålsordboka
desidere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å desidere | desiderer | desiderte | har desidert | desider! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| desidert + іменник | desidert + іменник | den/det desiderte + іменник | desiderte + іменник | desiderende |
Вимова
desideˊreПоходження
gjennom fransk; fra latin de- og caedere ‘hogge av, ned’Значення та вживання
gi desisjon om (regnskap)