Bokmålsordboka
kommittere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kommittere | kommitterer | kommitterte | har kommittert | kommitter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kommittert + іменник | kommittert + іменник | den/det kommitterte + іменник | kommitterte + іменник | kommitterende |
Значення та вживання
overdra verv;
gi fullmakt til å utføre noe
Фіксовані вирази
- kommittere seg tilgi bindende utsagn om