Bokmålsordboka
derangere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å derangere | derangerer | derangerte | har derangert | deranger! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| derangert + іменник | derangert + іменник | den/det derangerte + іменник | derangerte + іменник | derangerende |
Вимова
derangsjeˊreПоходження
av fransk de- og rang ‘rekke, orden’Значення та вживання
bringe i uorden;