Bokmålsordboka
demisjonere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å demisjonere | demisjonerer | demisjonerte | har demisjonert | demisjoner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| demisjonert + іменник | demisjonert + іменник | den/det demisjonerte + іменник | demisjonerte + іменник | demisjonerende |
Вимова
demisjoneˊreЗначення та вживання
eldre betegnelse for å gå frivillig fra regjeringspost eller annet embete (1)