Bokmålsordboka
defilere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å defilere | defilerer | defilerte | har defilert | defiler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| defilert + іменник | defilert + іменник | den/det defilerte + іменник | defilerte + іменник | defilerende |
Вимова
defileˊreПоходження
av fransk de- og fil ‘tråd, linje’; jamfør de-Значення та вживання
gå eller marsjere høytidelig på linje
Приклад
- troppene defilerte forbi generalen;
- de sørgende defilerte forbi kisten