Bokmålsordboka
celebrere, selebrere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å celebrere | celebrerer | celebrerte | har celebrert | celebrer! |
| å selebrere | selebrerer | selebrerte | har selebrert | selebrer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| celebrert + іменник | celebrert + іменник | den/det celebrerte + іменник | celebrerte + іменник | celebrerende |
| selebrert + іменник | selebrert + іменник | den/det selebrerte + іменник | selebrerte + іменник | selebrerende |