Bokmålsordboka
bønnhøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bønnhøre | bønnhører | bønnhørte | har bønnhørt | bønnhør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bønnhørt + іменник | bønnhørt + іменник | den/det bønnhørte + іменник | bønnhørte + іменник | bønnhørende |
Значення та вживання
la noen få en bønn oppfylt
Приклад
- bli bønnhørt;
- Herren bønnhørte henne