Bokmålsordboka
bunte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bunte | bunter | bunta | har bunta | bunt! |
| buntet | har buntet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bunta + іменник | bunta + іменник | den/det bunta + іменник | bunta + іменник | buntende |
| buntet + іменник | buntet + іменник | den/det buntede + іменник | buntede + іменник | |
| den/det buntete + іменник | buntete + іменник | |||
Значення та вживання
binde i bunt (1)
Приклад
- bunte gulrøtter;
- bunte sammen gamle brev