Bokmålsordboka
brøle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å brøle | brøler | brølte | har brølt | brøl! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brølt + іменник | brølt + іменник | den/det brølte + іменник | brølte + іменник | brølende |
Значення та вживання
- om større dyr: utstøte en kraftig og dyp lyd
Приклад
- løven brøler
- om person: rope, skrike
Приклад
- brøle ut en ordre;
- brøle av latter
- om naturfenomener og maskiner: gi fra seg en sterk lyd
Приклад
- motoren brøler