Bokmålsordboka
brunsteke, brunsteike
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å brunsteike | brunsteiker | brunsteikte | har brunsteikt | brunsteik! |
| å brunsteke | brunsteker | brunstekte | har brunstekt | brunstek! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brunsteikt + іменник | brunsteikt + іменник | den/det brunsteikte + іменник | brunsteikte + іменник | brunsteikende |
| brunstekt + іменник | brunstekt + іменник | den/det brunstekte + іменник | brunstekte + іменник | brunstekende |