Bokmålsordboka
brumme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å brumme | brummer | brumma | har brumma | brum! |
| brummet | har brummet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brumma + іменник | brumma + іменник | den/det brumma + іменник | brumma + іменник | brummende |
| brummet + іменник | brummet + іменник | den/det brummede + іменник | brummede + іменник | |
| den/det brummete + іменник | brummete + іменник | |||
Походження
av lavtysk brummen, lydordЗначення та вживання
- gi fra seg en dyp, summende lyd;
Приклад
- bjørnen brummer;
- bilen stod og brummet og gikk
- gi uttrykk for misnøye
Приклад
- han brummet litt for seg selv