Bokmålsordboka
brulegge, brolegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å brolegge | brolegger | brola | har brolagt | brolegg! |
| å brulegge | brulegger | brula | har brulagt | brulegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| brolagt + іменник | brolagt + іменник | den/det brolagte + іменник | brolagte + іменник | broleggende |
| brulagt + іменник | brulagt + іменник | den/det brulagte + іменник | brulagte + іменник | bruleggende |
Походження
av bruЗначення та вживання
legge dekke av naturlig eller kunstig stein på gate, vei eller plass
Приклад
- brulegge gatene;
- en brulagt vei