Bokmålsordboka
briljere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å briljere | briljerer | briljerte | har briljert | briljer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| briljert + іменник | briljert + іменник | den/det briljerte + іменник | briljerte + іменник | briljerende |
Походження
gjennom fransk briller ‘stråle, blinke’; fra italiensk brillareЗначення та вживання
glimre med ytre opptreden eller fremragende dyktighet;
greie seg strålende
Приклад
- briljere i selskapslivet;
- kandidaten briljerte med sine kunnskaper;
- en skuespiller som briljerer på scenen