Bokmålsordboka
internalisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å internalisere | internaliserer | internaliserte | har internalisert | internaliser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| internalisert + іменник | internalisert + іменник | den/det internaliserte + іменник | internaliserte + іменник | internaliserende |
Походження
gjennom engelsk internalize, av middelalderlatin internalis; av latin internus ‘indre’Значення та вживання
gjøre noe gyldig for en selv;
tilegne seg
Приклад
- som barn internaliserer vi mange sosiale regler og normer