Bokmålsordboka
vorde
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vorde | vorder | vordet | har vordet | vord! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vorden + іменникvordet + іменник | vordet + іменник | den/det vordne + іменник | vordne + іменник | vordende |
Походження
fra dansk; jamfør norrønt verðaЗначення та вживання
i eldre språk: bli
Приклад
- helliget vorde ditt navn;
- han er vår frelser vorden;
- alt er vordet nytt