Bokmålsordboka
voltigere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å voltigere | voltigerer | voltigerte | har voltigert | voltiger! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| voltigert + іменник | voltigert + іменник | den/det voltigerte + іменник | voltigerte + іменник | voltigerende |
Вимова
våltisjeˊreПоходження
gjennom fransk voltiger, fra italiensk; opprinnelig av latin volvere ‘snu’Значення та вживання
i ridesport: utføre akrobatikk på usalt hest som løper i sirkel