Bokmålsordboka
vitne 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vitne | vitner | vitna | har vitna | vitn!vitne! |
| vitnet | har vitnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vitna + іменник | vitna + іменник | den/det vitna + іменник | vitna + іменник | vitnende |
| vitnet + іменник | vitnet + іменник | den/det vitnede + іменник | vitnede + іменник | |
| den/det vitnete + іменник | vitnete + іменник | |||
Походження
norrønt vitnaЗначення та вживання
- uttale seg som vitne (1, 2)
Приклад
- vitne falskt;
- vitne mot noen;
- hun vitnet i en rettssak
- være bevis på;vise
Приклад
- det økte medlemstallet vitner om stor aktivitet
- i religiøst språk: avlegge vitnesbyrd (2)
Приклад
- reise seg opp og vitne på bedehuset;
- hun ble vakt og vitnet for venner