Bokmålsordboka
visere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å visere | viserer | viserte | har visert | viser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| visert + іменник | visert + іменник | den/det viserte + іменник | viserte + іменник | viserende |
Походження
fra fransk; av latin visus, av videre ‘se’Значення та вживання
granske et dokument, særlig pass, og påtegne eller stemple det