Bokmålsordboka
vindisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vindisere | vindiserer | vindiserte | har vindisert | vindiser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vindisert + іменник | vindisert + іменник | den/det vindiserte + іменник | vindiserte + іменник | vindiserende |
Походження
fra latin ‘gjøre krav på’Значення та вживання
jur. kreve tilbake noe som urettmessig har kommet i hendene på tredjemann;
jur.; jamfør vindikasjon