Bokmålsordboka
verdige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å verdige | verdiger | verdiga | har verdiga | verdig! |
| verdiget | har verdiget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| verdiga + іменник | verdiga + іменник | den/det verdiga + іменник | verdiga + іменник | verdigende |
| verdiget + іменник | verdiget + іменник | den/det verdigede + іменник | verdigede + іменник | |
| den/det verdigete + іменник | verdigete + іменник | |||
Походження
etter lavtysk; av verdigЗначення та вживання
nedlate seg til å la bli til del
Приклад
- hun verdiget ham ikke et svar