Bokmålsordboka
vegre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vegre | vegrer | vegra | har vegra | vegr!vegre! |
| vegret | har vegret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vegra + іменник | vegra + іменник | den/det vegra + іменник | vegra + іменник | vegrende |
| vegret + іменник | vegret + іменник | den/det vegrede + іменник | vegrede + іменник | |
| den/det vegrete + іменник | vegrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med norrønt vega ‘kjempe, drepe’Значення та вживання
sette seg imot;
nekte
Приклад
- vegre å ta til seg næring
Фіксовані вирази
- vegre segstille seg avvisende;
være negativ;
kvi seg- hun vegrer seg for å stille til valg;
- jeg vegret meg ikke for å be om hjelp