Bokmålsordboka
utmåle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utmåle | utmåler | utmålte | har utmålt | utmål! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utmålt + іменник | utmålt + іменник | den/det utmålte + іменник | utmålte + іменник | utmålende |
Значення та вживання
- fastsette, tilmåle, måle ut
Приклад
- utmåle fengselsstraff
- som adjektiv i perfektum partisipp:
Приклад
- nøye utmålte porsjoner