Bokmålsordboka
utlate
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utlate | utlater | utlot | har utlatt | utlat! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utlatt + іменник | utlatt + іменник | den/det utlatte + іменник | utlatte + іменник | utlatende |
Походження
av late (1Значення та вживання
i litterært språk, refleksivt: uttale (2, 1), ytre (2, 1)
Приклад
- han utlot seg om både det ene og det andre