Bokmålsordboka
utgrunne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utgrunne | utgrunner | utgrunna | har utgrunna | utgrunn! |
| utgrunnet | har utgrunnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utgrunna + іменник | utgrunna + іменник | den/det utgrunna + іменник | utgrunna + іменник | utgrunnende |
| utgrunnet + іменник | utgrunnet + іменник | den/det utgrunnede + іменник | utgrunnede + іменник | |
| den/det utgrunnete + іменник | utgrunnete + іменник | |||
Значення та вживання
forstå ved dyp ettertanke;
grunne (4 ut
Приклад
- svaret hans var ikke lett å utgrunne