Bokmålsordboka
utbryte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utbryte | utbryter | utbrøtutbrøyt | har utbrutt | utbryt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utbrutt + іменник | utbrutt + іменник | den/det utbrutte + іменник | utbrutte + іменник | utbrytende |
Значення та вживання
- plutselig si eller rope
Приклад
- hurra! utbrøt forsamlingen
- plutselig oppstå;
Приклад
- det utbrøt brann i natt