Bokmålsordboka
usurpere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å usurpere | usurperer | usurperte | har usurpert | usurper! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| usurpert + іменник | usurpert + іменник | den/det usurperte + іменник | usurperte + іменник | usurperende |
Походження
fra latin av usu rapere ‘skaffe seg ved bruk’Значення та вживання
ta uten rett, rane til seg makt eller rettigheter