Bokmålsordboka
urframføre, urfremføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å urframføre | urframfører | urframførte | har urframført | urframfør! |
| å urfremføre | urfremfører | urfremførte | har urfremført | urfremfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| urframført + іменник | urframført + іменник | den/det urframførte + іменник | urframførte + іменник | urframførende |
| urfremført + іменник | urfremført + іменник | den/det urfremførte + іменник | urfremførte + іменник | urfremførende |
Значення та вживання
framføre for aller første gang