Bokmålsordboka
unnvike
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å unnvike | unnviker | unnveikunnvek | har unnveket | unnvik! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| unnveken + іменникunnveket + іменник | unnveket + іменник | den/det unnvekne + іменник | unnvekne + іменник | unnvikende |
Походження
fra lavtysk; samme opprinnelse som tysk entweichenЗначення та вживання
Приклад
- hun unnvek venninnene hele kvelden