Bokmålsordboka
unnslå
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å unnslå | unnslår | unnslo | har unnslått | unnslå! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| unnslått + іменник | unnslått + іменник | den/det unnslåtte + іменник | unnslåtte + іменник | unnslående |
Походження
fra lavtysk, opprinnelig ‘slå løs’Фіксовані вирази
- unnslå segsi nei, vegre seg, avslå
- ikke unnslå seg når en blir bedt om noe