Bokmålsordboka
ugyldiggjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ugyldiggjøre | ugyldiggjør | ugyldiggjorde | har ugyldiggjort | ugyldiggjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ugyldiggjort + іменник | ugyldiggjort + іменник | den/det ugyldiggjorte + іменник | ugyldiggjorte + іменник | ugyldiggjørende |
Значення та вживання
gjøre eller erklære noe ugyldig;
oppheve, underkjenne