Bokmålsordboka
blidgjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å blidgjøre | blidgjør | blidgjorde | har blidgjort | blidgjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| blidgjort + іменник | blidgjort + іменник | den/det blidgjorte + іменник | blidgjorte + іменник | blidgjørende |
Значення та вживання
gjøre blid (2)
Приклад
- de prøver å blidgjøre henne