Bokmålsordboka
ufortrøden
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| ufortrøden | ufortrødent | ufortrødne | ufortrødne |
Походження
etter lavtysk, av foreldet fortryde ‘gjøre eller bli ergerlig’Значення та вживання
jevnt og trutt;
uforstyrrelig
Приклад
- de andre så rastløst på klokka, men hun jobbet ufortrødent videre