Bokmålsordboka
uatskillelig, uadskillelig
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| uadskillelig | uadskillelig | uadskillelige | uadskillelige |
| uatskillelig | uatskillelig | uatskillelige | uatskillelige |
Значення та вживання
- som holder sammen
Приклад
- de to er uatskillelige
- som ikke lar seg skille
Приклад
- uatskillelige fenomener
- brukt som adverb:
- være uatskillelig forbundet med noe