Bokmålsordboka
tutle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tutle | tutler | tutla | har tutla | tutl!tutle! |
| tutlet | har tutlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tutla + іменник | tutla + іменник | den/det tutla + іменник | tutla + іменник | tutlende |
| tutlet + іменник | tutlet + іменник | den/det tutlede + іменник | tutlede + іменник | |
| den/det tutlete + іменник | tutlete + іменник | |||
Походження
samme opprinnelse som tusleЗначення та вживання
- ikke tenke klart;røre (3, 6), rote
Приклад
- bestefar har begynt å tutle litt
Приклад
- far tutler med noe greier nede i kjelleren